Таємниці життя українських письменників

Олександра Підгорна, викладачка української мови та літератури, освітня “БО_студія”

Я календар перегорну… а там уже перший місяць зими та останній місяць року 😱. Не секрет, що в голові зараз панує повний jingle bells, а в найближчих планах – поїдання мандаринів, купівля ялинкових іграшок та перегляди різдвяних фільмів. Але зараз я пропоную трохи відволіктися від передсвяткових приємних справ та поговорити про письменників, яких подарувала нам ця прекрасна пора. Тож почнімо!

  • Володимир Сосюра

         А чи бачили ви світлини (ні-ні, не з підручників із укрліт!)  молодого Володимира Сосюри? Якщо ні, то перед прочитанням наступних рядків раджу швиденько загуглити й подивитися 😍. У двадцяті-тридцяті роки він був надзвичайно популярним поетом (та серцеїдом 😏), особливо серед дівчат, які навіть ховали його книжки під подушку. І це й не дивно, адже написані Сосюрою строфи й романсову лірику так добре було виконувати під гітару!

         А тепер ще раз подивіться на молодого письменника, такого ніжного й такого тривожного…🤍, увімкніть ось цю пісню (так-так, на слова Сосюри, але із сучасним оранжуванням!) і приготуйтеся дізнатися про «бійцівські» історії, повʼязані з нашим красенем. А їхній пік також припадає на 20-і роки. Що ж було головною причиною, запитаєте ви. А відповідь проста – любов і честь. Сам Сосюра визнавав, що «ніжність не заважала мені іноді ставати тим сільським хлопцем, що брав участь у “боях” із лисичанами за дівчат і за те, що вони нас дражнили: “Хахол-Мазепа!”».

  • Микола Хвильовий

         Стівен Кінг (за тодішнім правописом — Стефан Кароль) – це псевдонім, під яким Микола Фітільов дебютував із поезією в журналі (хоча відомий автор нам насамперед прозою). А ще Дядько Микола, Микола Тростянецький і Микола Псьол, Микола Заноза і навіть Юлія Уманцева… 

         Популярність Миколи Хвильового в двадцяті-тридцяті точно не стане для вас новинкою. Письменника любили, наслідували та навіть «косили» під нього. Про одну з таких ситуацій, що сталася в місті Дніпро, можете прочитати в усмішці Остапа Вишні «До всіх провінціяльних Миколів Хвильових»: «Але, товариші Хвильові, — позичаючи гроші, завжди повертайте, бо інакше не будете подібні до справжнього Хвильового і можете впійматися…». А коротко кажучи, якось у Катеринославі Хвильовий інструктував місцеві літературні кола та презентував свої нові видання. Тривало це доти, доки в місто не навідався хтось із харківʼян та не викрив самозванця. А «талановитого письменника» як вітром здуло. 

         А чи правда, що Микола Хвильовий був чекістом і розстріляв свою матір? Чому ж тоді його новела називається «Я (Романтика)»? Якщо у вас колись зʼявлялися такі думки, то настав час віднайти відповіді й розставити всі крапки над і. Це легенда, якій вірити не варто🙅🏻‍♀️, принаймні через два факти. По-перше, Хвильовий ніколи не служив у ЧК. По-друге, мати письменника пережила сина й померла після Другої світової війни.

Пишіть у коментарях, який факт здивував вас найбільше та про кого хотілося б почитати ще🤍

*Допис підготовано за матеріалами http://litakcent.com та https://www.bbc.com/ukrainian

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *