«Бути чи не бути… ефективному опитуванню?»

Валерія Каташинська, викладач біології, керівник викладачів освітньої студії “Без оцінок”, @katashynskayavv

Упродовж свого шкільного життя я ненавиділа опитування. Щоразу для мене (як для дитини з величеееезним комплексом відмінниці) це був наче прохід по канату між двома найвищими нью-йоркськими вежами. Один неправильний крок – і я на дні зневіри викладачів та без золотої медалі. В університеті панувала ще більш нездорова атмосфера контролю отриманих навичок. Лише коли я почала цікавитися викладанням та побувала на прогресивних уроках майбутніх колег, зрозуміла, що опитування буває не страшним, а висловлювати свою думку можна, відчуваючи безпеку й спокій. За роки власної викладацької практики в голові «осіли» основи успішного опитування. Ділюся, вдовольняючи свою маленьку внутрішню школярку, яка вже не боїться відповідати навіть перед найсуворішим професором.

– Систематичність

Контроль знань – невід’ємна частина освітнього процесу. І проводити його треба не під час закінчення школи, не наприкінці семестру, не для виставлення тематичної оцінки, а щоуроку, на кожному його етапі. Адже опитування є перш за все для вас, викладача, маркером обсягу засвоєння матеріалу й сигналом динамічного реагування на проблеми, що виникли на шляху опанування теми.

Тож важливо моніторити знання систематично: так, щоб кожен учасник уроку знав, що його можуть викликати в будь-який момент, не залежно від того, чи підняв він руку. Сформулювавши таке бачення, ви досягнете активної залученості на уроці, оскільки на чергове ваше запитання відповідатиме насправді не один учень вголос, але й увесь колектив про себе.

Не використовуйте опитування як каральний інструмент, укореніть його як неминучу закономірність.

– Форма має значення

Радіючи правильній відповіді учня, ми іноді забуваємо про саму форму подачі цієї відповіді. Важливо не тільки ЩО відповіла дитина, але й те, ЯК вона це зробила. Повним реченням? Без лексичних чи граматичних помилок? Чи використовувала вона сленг або суржик? Якщо ви не звертаєте увагу на вищезазначені нюанси, то не виховуєте в учня конкурентоспроможність. На ЗНО з української мови треба вміти сформулювати власне висловлення, на іспитах у ВНЗ розкрити думку, а на співбесіді вдало описати свої вміння та досвід. Дайте їм таку можливість.

– 100% правильно

Коли викладач дає завдання, він у більшості випадків уже знає, який вигляд повинна мати відповідь. Цей еталон уже існує в нього в голові та заважає об’єктивно подивитися на відповідь дитини. Коли вона частково правильна, мозок автоматично домальовує її до повністю правильної, до еталону.

Однак дайте шанс учню самому дотягнути свою відповідь до 100% правильної. Досить округлювати результати дитини в більшу сторону.

Розмежуйте частково правильну відповідь і повністю правильну. І прагніть тільки до останньої. Установіть високий стандарт правильності та зробіть його непорушним принципом освітнього процесу.

– Не персоналізувати

Досвід доводить, що у випадку потрапляння дитини із загальноосвітньої державної школи в більш прогресивні навчальні середовища: на курси, тренінги, індивідуальні заняття з тьютором, в альтернативні освітні заклади тощо – виникає проблема з комунікацією. Учні терпіти не можуть опитування, бо під час них можна помилитися, бо в більшості випадків помилка в їхньому житті означала невігластво, те, що ти поганий учень, те, що сподівання невиправдані. Діти обпікалися об спроби мислити, але ці опіки можна залікувати. Покажіть дитині, що її відповіді – правильні чи ні – це не вона сама. Злети та падіння в освітньому процесі не корелюють із прихильним або зневажливим ставленням до учня. Бо кожен із них – це особистість, а не лише кількість правильних відповідей у тесті. Якщо хочете проводити ефективні опитування, то створіть безпечне середовище для помилок.

– Від вашого запитання залежить багато

Наостанок хочеться наголосити на тому, що левова частка успіху процесу опитування залежить від однієї, здавалося б, дрібниці – того, ЯК ви поставите запитання. Починати слід із більш легких завдань, поступово нарощуючи складність. Так ви зможете освіжити базу, яку учень уже знає, на якій будуть ґрунтуватися подальші відповіді.

Тільки підкріпивши та розвинувши базові знання, можна робити надбудови у вигляді прохання прокоментувати відповідь одне одного, проаналізувати почуті помилки або висловити свою думку. Ця методика має назву «будівельної драбини».

І ще один лайфхак: візьміть за правило спочатку озвучувати запитання, а лише потім ім’я учня, якого викликають. Так фокус буде охоплювати всю аудиторію.

Вдало побудований процес контролю знань змушує бути в тонусі, але не ходити по канату між нью-йоркськими вежами. Не забувайте:)

Для тих, хто дочитав до кінця, є бонус😊

Топові методи швидкого опитування:

  • Лапта – методика, орієнтована на роботу з групою, під час якої учитель швидко посилає питання учням, мов м’яч на бейсбольному полі. Задача учнів – «відбити» його правильною відповіддю. Крутіше використовувати реальний м’ячик (або інший предмет, що не стане причиною виклику на урок бригади травматологів). Працює також як інструмент підвищення динамічності уроку.
  • Вхідний/вихідний квиток – серія завдань на самому початку або у кінці уроку. Тривалість цієї активності не повинна перевищувати 5-10 хв. – це оперативний моніторинг рівня засвоєння матеріалу учнями.
  • Питання-відповідь – на запитання викладача відповідає уся група учнів хором. Допомагає не тільки повторити пройдену тему, але і підкріпити веселу та енергійну атмосферу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *