Як скласти географію на 200, якщо ти історик? Частина _2

Вікторія Фролова, викладач історії України, керівник департаменту розробки навчальних матеріалів, освітня студія “Без оцінок”, @frolovaviki

Понад 7 місяців до ЗНО.

І я нарешті навчилася вчитися.

Два перші місяці змінили мій підхід до підготовки. Були моменти, коли думала: «Камон, навіщо тобі ця морока? Воно того не варте». Забувала, відкладала конспект (так, я пишу конспекти 🙂 ). Згодом заспокоювалася, розуміючи, що треба. Треба вчити, незважаючи на певні труднощі, про які зараз вам розкажу. Можливо, мій досвід стане в пригоді тим, хто тільки починає готуватися.

Виявилося, що опановувати новий предмет доволі важко. Я закінчила школу у 2015 р. і з того моменту не складала нічого важливішого, ніж ДЕК (державний іспит на отримання бакалаврського диплома). Чотири роки вчилася вчити історію, тому опрацювати запитання до іспиту було не складно й не вимагало багацько часу.

Першу тему з географії починала тричі, щоразу натрапляючи на незнайомі поняття та схеми (схема від самого початку – це взагалі законно?). Усе було не таким та неправильним, тому що не історія. Проте згодом, поступово конспектуючи параграфи, я дійшла до висновку, що географія теж нічого, вчити можна. Головне – не зупинятися на першій темі!

Я вирішила готуватися самостійно та зрозуміла, що така підготовка – зло (жартую, звичайно, але точно не для мене). Не знаю, як вам, але мені дуже важко змусити себе вчитися. Особливо восени, коли рано сутеніє. Проблема полягає в тому, що, окрім географії, у мене є робота та учні. Якщо стоїть питання часу на географію або підготовку до уроків у школі, то часто вибираю школу. Відповідно в такому темпі минув увесь вересень. Дивлюся, а нічого не вивчено. Друзі, учні, колеги вже знають, що складатиму ЗНО та іноді цікавляться моїми успіхами. Я мовчу та уявляю, як соромно буде написати на свої чесні 103. Сідаю вчити. Потроху. На вихідних, коли є час та бажання. Згодом звикаю приділяти новому предмету законні два рази на тиждень та виконую тести в транспорті дорогою на роботу. Звикаю до нового режиму та остаточно вирішую – складу, нікуди не подінуся.

І останній абзац про те, як планувати правильно. Влітку я склала план: розподілила теми та вирішила вивчити все до початку березня. Далі – повторення й тести.  Зараз, коли зрозуміла, що не встигаю за планом, коригую його по ходу, залежно від своїх можливостей та навантаження в школі. Спочатку мені здавалося, що ось, ще кілька днів – я сяду та все вивчу (так, за один день 🙂 ). На жаль, звичайно, надолужити все прогаяне за раз не виходило, тому наступного вечора  знову підтягувала хвостики й намагалася встигнути за планом. Бажання вчити зникало, а я вкотре шпиняла себе за повільний темп та неправильні тести. Я сварилася сама з собою через те, що не виконувала власний план. А потім думаю: план мій, писала його я. Отже, змінити його теж можу тільки я. Змінила. І стало легше, простіше, навіть трохи собою пишаюся.

Так минули перші кілька місяців підготовки. Тепер я реально розумію свої сили та обсяг матеріалу й готова розказати вам про систему навчання, яку обрала. Тому чекайте наступний блог про мій другий зріз знань та систему навчання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *